Незважаючи на війну і занепад промисловості, профспілки в Україні продовжують відстоювати інтереси членів. Вивченню становища профспілкового руху на основі інтерв’ю з його учасниками присвячене дослідження «Профспілки промислового сектору в Україні: діяльність у часи війни та бачення повоєнної відбудови».

Авторки Наталія Ломоносова та Тамара Хурцидзе поспілкувалися у 2024 році з представниками українських профспілок, які входять до міжнародної мережі IndustriALL, що об’єднує 50 млн працівників у секторах енергетики, виробництва та гірничодобувної промисловості, про те, як війна вплинула на їх галузь в цілому та на діяльність самої профспілки, а також про те, що є першочергово важливим для повоєнного відновлення цієї галузі, зокрема, для втраченого за роки війни кадрового потенціалу.

Найбільшу загрозу для добробуту і економіки передбачувано становить російська агресія, але реагувати на порушення прав працівників також заважає лібералізація трудового законодавства на час воєнного стану. Визнаючи слабкість своїх структур і кризове падіння членства, профспілкові активісти розмірковують над необхідністю внутрішніх змін, адекватних викликам. Лунає думка, що профспілки мають запозичувати європейський досвід органайзингу для протидії зловживанням з боку роботодавців, а на національному рівні – добиватися впливу на соціально-економічний курс. У контексті повоєнної відбудови пріоритетами профспілок названо вироблення промислової політики як стимулу працювати в Україні, значне інвестування в підготовку кваліфікованих кадрів і посилення контролю інспекцій праці за недопущенням правопорушень.

Зібраний матеріал дозволяє припустити, що профспілки хочуть долучатися до розробки планів відбудови, але це потребує покращення якості соціального діалогу: «Профспілки здебільшого не розглядаються владою як повноцінні й важливі суб’єкти формування бачення повоєнного відновлення, попри те, що збоку багатьох індустріальних профспілок є готовність і бажання брати участь у цьому процесі».

Прочитайте повну публікацію за посиланням: