Україні час переосмислити роль промислової політики

Вразливість України до російської агресії також випливає з того факту, що вона вступила у війну з економікою, послабленою трьома десятиліттями деіндустріалізації. Вона могла забезпечити потребу країни в озброєнні та податкових надходженнях лише частково. Це змусило Україну ризиковано покладатися на зовнішню підтримку з боку західних демократій і на непомірний рівень накопичення зовнішнього боргу.

Ця теза лежить в основі дослідження Браяна Мілаковського (США) та Володимира Власюка (Україна) під назвою «Промислова політика для виживання України: долаючи наслідки 30 років деіндустріалізації» (2024), проведеного за підтримки Представництва Фрідріха Еберта в Україні. Автори досліджують спроби України протягом останніх десятиліть оживити економічний потенціал, а також аргументують, чому в умовах повномасштабної війни, що триває, і післявоєнної відбудови відродження промисловості стає завданням держави №1.

Згідно з цим дослідженням, сьогодні Україна перебуває в надзвичайно небезпечному становищі, коли Росія застосовує «військове кейнсіанство» до своєї набагато більшої економіки та витрачає понад 7% свого ВВП на військові потреби, а допомога Заходу Києву стає дедалі слабшою. Україні потрібна швидка реіндустріалізація, а для цього їй потрібно відкинути неоліберальну догму, яка майже два десятиліття не давала промисловій політиці економічних інструментів. Київ має визнати, що держава має відігравати активну роль у вирішенні проблем ринку, спричинених війною.

Цікавим є підготовлений дослідниками блок практичних рекомендацій, які адресовані українській владі, Європейському Союзу та іншим зацікавленим сторонам. Серед іншого, Брюссель повинен послабити обмеження своїх угод про вільну торгівлю з Україною, щоб дозволити Україні практикувати локалізацію та цілеспрямовану допомогу зруйнованим війною промисловим підприємствам.

«Оскільки Україна накопичує все більше і більше боргів для фінансування своєї оборони та реконструкції, усі її партнери повинні визнати необхідність витрачати якомога більше цих позичених грошей на власні промислові товари України, а не розглядати кошти як джерело стимулу для своїх власні економіки. Лише таким чином Україна зможе перезапустити надійний цикл виробництва та оподаткування, що дозволить їй поступово відновити самоокупність і розрахуватися з боргами», – стверджують автори.